9 міфів про торгівлю людьми

Міф 1. Я ніколи не потраплю до тенет сучасного рабства.

Будь-хто може стати жертвою торгівлі людьми. Работорговці використовують винахідливі схеми, щоб люди повірили у привабливі обіцянки кращого життя за кордоном. Ніхто не захищений від цієї загрози, поки не усвідомить ризик та дізнається як захистити себе.

Факт: З 2000 по 2005 рр. Представництво МОМ в Україні допомогло майже 3000 потерпілих від торгівлі людьми.

Міф 2. Поїздки за кордон цілком безпечні.

Поїздки за кордон можуть стати небезпечними, якщо в тебе немає повної та точної інформації. Їдь з дому тільки дізнавшись про права країни, твої права, адресу, за якою плануєш проживати та місця, куди можна звернутися по допомогу. Візьми із собою копії проїзних документів.

Факт: За статистикою, близько 10% українців працювали за кордоном майже без будь-якого юридичного захисту.

Міф 3. Торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни.

Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.

Факт: Україна – не тільки країна постачання, а й країна транзиту, а інколи і країна призначення.

Міф 4. Торгівля людьми не є злочином.

В Україні торгівля людьми вважається кримінальним злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від 3 до 15 років. З 2000 р. в Україні діє спеціальний правоохоронний підрозділ по боротьбі із торгівлею людьми.

Факт: У 2006 році Україна внесла зміни до ст.149 Кримінального кодексу, що наближає законодавство України до Парламентського Протоколу ООН.

Міф 5. Торгівля людьми стосується лише проституції.

Примусова проституція це тільки один із багатьох форм експлуатації людей работоргівцями. Примусова трудова екс­плуатація без оплати праці, дитяча пор­нографія, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми.

Факт: Наймолодшу, 3-річну жертву торгівлі людьми, якій МОМ надав допомогу, використовували для жебрацтва; найстаршу – 73-річну – для примусової праці.

 

Міф 6. Тільки молодих жінок продають у рабство.

Торгівля людьми стосується не тільки молодих жінок. Чоловіків використо­вують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуа­тують для домашньої роботи, а дітей -примушують жебракувати.

Факт: З 2004 по 2006 рр. 17,3% потерпілих, що отримали допомогу від МОМ в Україні складали чоловіки, що зазнали трудової експлуатації.

Міф 7. Тільки неосвічені люди з сільської місцевості можуть стати жертвами.

Багато потерпілих мають незакінчену або вищу університетську освіту. Біль­шість з них мешкали у містах. Серед них бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші.

Факт: Згідно опитуванню проведеному МОМ, 54% опитаних жертв торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту.

Міф 8. Потрапивши у пастку, можна втекти в будь-який час.

Потерпілих обмежують у свободі пересу­вання, у них забирають документи, їм чи їх сім'ям погрожують, якщо вони не погоджуються співпрацювати. Работоргівці часто використовують страх людини, погрожуючи, що їх депортують, якщо вони проситимуть про допомогу.

Факт: Жертв торгівлі людьми інколи перепродають від власника до власника. МОМ допомогла українським жертвам повернутися з більше ніж 50 країн.

Міф 9. Ніхто не допомагає потерпілим від торгівлі людьми.

МОМ та більше ніж 70 неурядових організацій надають психологічну під­тримку, медичну допомогу, послуги юристів та адвокатів. Вони допомагають потерпілим здобути іншу освіту чи професію, а також надають підтримку сім’ям потерпілих.

Факт: Мережа громадських організацій, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, включає окрім неурядових організацій релігійні та освітні установи.

 

Пам’ятка батькам 5-класників

1. У ваших дітей проблемний (переломний) період, тому будьте особливо спостережливими, уважними терплячими.

2. У 5-му класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, а отже, стало більше часу для підготовки уроків, тому з метою збереження здоров’я забезпечте своїм дітям уладне поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

3. Програми передбачають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

4. Привчайте своїх дітей до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

5. Намагайтеся придбати в сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу.

6. Стежте за порадами вчителів, записами у щоденниках та робочих зошитах.

7. Дбайте про те, щоб дитина була відповідальною та охайною у всьому.

8. Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

9. Ніколи не поспішайте з висновком ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

10. Пам’ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - результат взаємодії трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Якщо ці колективи будуть дружними, цілеспрямованими, ваша дитина формуватиметься у чудових умовах. Це залежить від кожного й від вас теж.

11. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, її треба терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

12. Керуйтеся у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший спосіб виховання – особистий приклад.

13. Умійте ставити себе на місце дитини.

 

Поради батькам першокласників

• Для дитини ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи, ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

• Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

• Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

• Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

• У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

• Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

• Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, коштувати на смак. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів рук, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього потрібно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення.

• Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри. Гра – це її провідна діяльність, це її робота.

• Допомагайте дитині опанувати склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо.

• Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо.

• Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обовязково дотримуйтеся його виконання всім членам родини.

• Дитина повинна мати доручення і відповідати за результат його виконання.

• Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

• Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.